Рівні володіння англійською мовою. Що таке CEFR

Коли ми отримуємо заявку на персональне навчання в ENGINFORM, одне з перших питань, яке ми ставимо нашим майбутнім клієнтам: «Як ви оцінюєте свій рівень знання англійської?». Розуміння свого рівня дуже важливо для кожного, хто вивчає англійську (або іншу іноземну) мову. У цій статті я хочу розповісти вам більше про рівні, про різні класифікації та способи їх визначення, а також про те, що таке CEFR.

Зміст:

• Про важливість визначення рівня
• Що таке CEFR
• Історія створення CEFR
• Рівні знання англійської за CEFR
• Різниця між CEFR і класифікацією Beginner-Advanced
• Як вказувати рівень англійської мови в резюме та документах?
• Як визначити свій рівень?
• Підсумки та висновки:
• Завершення

Про важливість визначення рівня

Часто люди не можуть самостійно оцінити свій рівень, тому описують його дуже абстрактно, своєрідно, здебільшого метафорами й порівняннями, описуючи відчуття та враження: «повний нуль», «як собака — все розумію, сказати не можу», «вистачить для відпочинку в Туреччині» , «рівень "хау ду ю ду"», «колись вчив, але забув», «пишу зі словником», «рівень — розумію половину» і навіть рівень «соромно рота відкрити» — ось невеликий перелік того, що мені траплялись.

І нам як професійним викладачам потрібно перевести ці абстракції в показники, що вимірюються. Адже навчання мови — це процес, в якому важливі оцінки та вимірювання на кожному етапі. Особливо важливо зафіксувати точку входу, зробити зріз знань на самому початку, щоб потім мати базу для порівняння та оцінки результату.

Ось найпростіша неформальна шкала позначення рівня знання англійської, за якою практично кожен може себе оцінити:

• Початковий рівень
• Ближче до середнього
• Середній
• Вище середнього
• Просунутий

Але ця оцінка суб'єктивна, поверхова чи навіть неможлива. Людина, яка не має цілісної картинки, повного уявлення шляху, не може визначити, в якій точці цього шляху вона є, особливо, якщо вона рухається самостійно, без допомоги спеціаліста.

При систематичному вивченні англійської мови у дорослому віці (з викладачем або без), розуміння тієї точки, в якій ви перебуваєте, знання критеріїв оцінки рівня, вміння оцінити себе — це необхідне знання про себе. Крім того, важливо розуміти, в яку точку (до якого рівня) ви хочете прийти, і в процесі відслідковувати та вимірювати свої результати, розуміючи, в якому напрямі ви рухаєтеся та з якою швидкістю.

Звісно, персональний викладач може внести ясність, визначити ваш рівень за допомогою методичних інструментів, але насамперед ваш рівень має бути зрозумілим вам як студенту.

Що таке CEFR

«Ти не можеш контролювати те, що не можеш виміряти» (You can't control what you can't measure) — цитата відомого американського інженера-програміста Тома Демарко, яка застосовується не тільки до сфери програмної та технічної розробки, але й до вивчення англійської. Але як виміряти результати навчання?

Для цього існує офіційна шкала стандартів, про яку має знати кожен, хто вивчає та викладає іноземну мову.

Міжнародний стандарт для опису рівнів володіння англійською мовою, прийнятий Радою Європи, називається The Common European Framework of Reference for Languages (CEFR). Ця шкала є зведенням описів мовних здібностей для шести рівнів, і може бути застосована до будь-якої мови: від А1 (рівень початківця) до С2 (рівень досконалого володіння мовою). Таке розділення, звичайно, зручне і для викладачів, і для тих, хто вивчає, для приймальних комісій, і компаній, які оцінюють знання мови під час прийому на роботу.

Описи CEFR використовуються у всьому світі у навчанні та освіті. Це показники стандарту, на які ми спираємося, щоб ставити чіткі цілі у вивченні мови, визначати рівень знань і компетенцій, порівнювати й оцінювати результати.

Історія створення CEFR

Про необхідність офіційних стандартів володіння іноземною мовою заговорили у 1970-х роках. До цього в навчанні використовувалися такі категорії, як “preliminary”, “intermediate” або “advanced” — абстрактна, розмита, суб'єктивна класифікація на кшталт «нижче середнього», «вище середнього». У ці поняття кожен вкладав свій зміст.

Потрібна була універсальна система, зрозуміла кожному, хто має стосунок до викладання чи вивчення іноземної мови.

Перед лінгвістами постало завдання — розробити систему чітких і вимірних стандартів навчання, формалізувати рівні знання англійської для студентів, викладачів і видавців підручників та навчальних посібників. Було запропоновано створити рівневу концепцію, яка надасть ясний і детально розроблений шлях для навчання та уможливить офіційне підтвердження рівня володіння іноземною мовою.

Вперше чорновий варіант шкали CEFR був опублікований у 1997 році, і після низки досліджень і доробок (до яких ми з вами не будемо зараз вдаватися), фінальна, офіційна версія опису шести рівнів (A1–C2) була представлена у 2001 році і з того часу використовується у всьому світі.

Рівні знання англійської за CEFR

За основу покладено три рівні (A, B, C), у кожному з яких виділяють по два, які позначаються відповідно цифрами 1 і 2:

Опис CEFR містить чимало документів, але основних таблиць лише три:

1. Global scale — загальний опис ключових відмінностей між рівнями.
2. Self-assessment grid — розширена таблиця для самооцінки своїх умінь, в якій наведено стандарти кожного рівня за критеріями: Reading, Listening, Spoken Interaction, Spoken Production, Writing.
3. Qualitative aspects of spoken language use — ця таблиця описує вміння саме в говорінні за п'ятьма основними параметрами:

• Range (спектр, діапазон використання різноманітних слів та виразів)
• Accuracy (правильність мовлення)
• Fluency (швидкість мовлення)
• Interaction (оцінка вербальних і невербальних параметрів для ефективної взаємодії)
• Coherence (зв'язність мовлення)

Я волію розділяти інформацію на порції, що легко перетравлюються, тому не буду описувати кожен рівень і докладно пояснювати кожну компетенцію в цій статті, але обов'язково зроблю це в найближчому майбутньому, тож слідкуйте за оновленнями в блозі ENGINFORM.

Якщо вам кортить вивчити критерії докладніше, ви можете знайти опис кожного з рівнів, а також їхній офіційний переклад на офіційному сайті Ради Європи.

Різниця між CEFR і класифікацією Beginner-Advanced

Багато хто з вас, дочитавши до цього моменту, звернув увагу, що у статті про рівні англійської мови жодного разу не згадувалися назви, власне, рівнів (!) у тому вигляді, як ми звикли їх називати.

Тут мені важливо пояснити вам, у чому різниця між рівнями по CEFR, і назвами, які ми звикли читати на підручниках.

CEFR — це дуже комплексна уніфікована система, що містить докладний опис кожної навички, яка є основою критеріїв мовної сертифікації (якщо вам цікаво, ви можете завантажити та вивчити документ із 265 сторінок, який описує концепцію CEFR from A to Z). На цю систему дескрипторів орієнтуються видавці підручників, автори мовних тестів, автори різних навчальних програм, викладачі курсів.

Як ви помітили, у CEFR використовуються чіткі буквено-числові позначення й немає таких «розмитих» характеристик, як Intermediate або Elementary. Ці назви надто широкі, неоднозначні, багато в чому залежать від контексту, в якому використовуються.

Проте видавництва, які розробляють та виробляють навчальні посібники, хоч і спираються на стандарти CEFR при створенні програм, для позначення рівня підручників використовують ширшу класифікацію:

• Beginner
• Elementary
• Pre-Intermediate
• Intermediate
• Upper Intermediate
• Advanced
• Proficiency

Якщо ви візьмете будь-який рівневий підручник з англійської мови, то на ньому, швидше за все, буде написана одна з цих назв.

У деяких підручниках наводиться таблиця відповідності рівня CEFR та рівня підручника:

Співвідношення можна чітко визначити на високих рівнях: посібники рівня Proficiency будуть рівня C2, Advanced — С1. Підручник для початківців (Beginner) однозначно відповідатиме A1.

А от між цими «полюсами» справи можуть йти по-різному і рівні зазвичай не збігаються.

Наприклад, підручники та книги, які позначені як Elementary зазвичай належать до діапазону між A1 та A2.

Найбільше плутанини з матеріалами, які позначені як Pre-intermediate.

Відкривши підручники цього рівня від різних видавництв, ви можете побачити в них абсолютно різний контент, різного рівня складності: в одних матеріал буде наближений до A2, в інших — до B1. Іноді посібники цього рівня маркують як А2+, а деякі видавництва позначають Pre-Intermediate як B1.

Що стосується рівня Intermediate, він зазвичай відповідає рівню B1. Але є лінійки посібників, які охоплюють проміжний рівень, називаючи його B1+.

Як вказувати рівень англійської мови в резюме та документах?

Як я писала на початку статті, варіантів опису рівня — море. Серед них порівняння, метафори, самовинайдені неоднозначні терміни.

І найцікавіше (і часом кумедне), коли ці варіанти люди вставляють у резюме англійською. Коли я набираю співробітників, менеджерів або маркетологів, я часто бачу варіанти: «вільна» англійська, «вільний рівень», «майже нульова», «англійська зі словником» тощо. З погляду власника бізнесу та експерта, який орієнтується в англійській, це звучить дуже непрофесійно від кандидата, який претендує на посаду, яка передбачає використання англійської в роботі.

Резюме, анкети, форми — це офіційні документи, які справляють враження про вас, тому я рекомендую в них вказувати рівень CEFR. Знаю, багато сайтів роботи пропонують вибрати варіанти на кшталт: початковий / середній / високий, але в тексті самого резюме має бути все максимально професійно. Якщо ви поки не орієнтуєтеся в умовах CEFR, але знаєте, якому підручнику відповідають ваші знання, який курс ви проходили або проходите, то, користуючись таблицею вище, ви можете «перекласти» це значення в CEFR.

Якщо ж ви віддаєте перевагу позначенням Beginner-Advanced на письмі або в усному мовленні, це припустимо, але, друзі, у мене для вас важлива рекомендація: якщо ви хочете справити враження освіченої, компетентної та грамотної людини, будь ласка, пишіть та вимовляйте назви рівнів правильно!

Якщо студент стверджує, що він на рівні Intermediate і Advanced і при цьому називає їх «інтермедіа» або «эдванс», не вміє правильно написати або вимовити назви, то як викладач із десятирічним стажем, я дуже сумніваюся, що заявлений рівень знань відповідає реальному. Навіть якщо ви починаєте вивчати англійську, розберіться, будь ласка, і запам'ятайте, як назви рівнів вимовляються і пишуться, щоб завжди звучати і виглядати компетентно.

Окремий біль — це коли викладачі у резюме або на словах вказують свій рівень подібним чином. Щодо викладачів, то вони як професіонали мають визначати свій рівень не «за підручником» (Upper Intermediate / вище середнього), а за CEFR. І цей рівень в ідеалі має бути підтвердженим міжнародним сертифікатом із чітким позначенням рівня за CEFR.

Наприклад, я можу вказувати свій рівень як С2, тому що маю для його підтвердження сертифікати Cambridge Advanced та Cambridge Proficiency. Якщо вам докладніше цікава тема сертифікації та складання міжнародних іспитів — пишіть ваші питання або додавайтеся до Instagram або Facebook — там я розповідаю докладніше про свій досвід складання тестів.

Як визначити свій рівень?

Я переконана і не втомлююся повторювати, що найнадійніший спосіб визначення рівня англійської мови — це Cambridge Exams. Їх шість, вони розроблені за критеріями CEFR та чітко відповідають шести рівням.

Рівень знання мови можна також виміряти за допомогою тестів IELTS та TOEFL. Проте, на відміну від безстрокових сертифікатів кембриджських іспитів, ці сертифікати дійсні лише два роки.

Нещодавно з'явився новий адаптивний тест Linguaskill, який не вимагає такої суттєвої підготовки, як інші тести. Він проводиться у комп'ютерному форматі, і результат відомий вже за два дні. Я проходила цей тест у Києві у лютому 2020 року і можу сказати, що це дуже зручний і менш стресовий інструмент, порівняно з іншими тестами, які я складала. Докладніше про іспити та підготовку до них я розповідаю в окремому розділі блогу ENGINFORM.

Для зразкового визначення рівня можна використовувати онлайн-тести, про них я теж писала у статті Кращі онлайн-тести для визначення рівня.

Можна також взяти таблицю з описом критеріїв з CEFR, провести «самодіагностику» чи звернутися до професійного викладача, який має набір методів визначення рівня.

Так чи інакше, перш ніж розпочинати навчання, вам важливо розуміти вашу стартову точку за різними навичками, щоб у процесі відслідковувати прогрес і відповідність результатів наміченим цілям.

Я вже писала матеріал про важливість визначення рівня до початку навчання, і ми в ENGINFORM протягом усіх восьми років існування нашого онлайн-центру обов'язково ставимо питання оцінки рівня на першому етапі спілкування з клієнтом. А на вступному занятті викладач точніше визначає рівень і, виходячи з цілей та побажань, пропонує програму роботи.

Підсумки та висновки:

1. Якщо ви вирішили зайнятися вивченням англійської — ознайомтеся зі шкалою CEFR, щоб зрозуміти, чим відрізняються рівні один від одного, тому що саме ці стандарти будуть вашими орієнтирами у вивченні.
2. Важливо розуміти різницю між рівнями CEFR і рівнями, якими маркують підручники.
3. У резюме вказуйте або рівень CEFR, або рівень того курсу, за яким ви навчаєтеся (Beginner-Advanced). Жодних «зі словником», «рівень розуміння», «вільна англійська» тощо — це дуже непрофесійно.

В одній із наступних статей я розповім вам докладніше про те, які критерії відрізняють рівні за CEFR і дам вам інструкцію і чекліст, як ви можете зорієнтуватися у шкалі рівнів англійської мови самостійно.

Завершення

До речі, на нашому сайті є Тест для визначення рівня знань лексики та граматики, який ви можете пройти та отримати повний розбір ваших відповідей, а також рекомендації від мене та викладачів нашого онлайн-центру.

Якщо було корисно — ставте like, відправляйте друзям i тим, кому цей матеріал стане у нагоді!

І поділіться вашою думкою в коментарях — я впевнена, що вона у вас є.

Розкажіть, як ви визначаєте свій рівень, на якому ви зараз і до якого прагнете?

Що ви думаєте з приводу стандартів CEFR: чи варто студентам знати про них чи нехай вони залишаються «таємницею» лінгвістів, викладачів і розробників підручників?